У Верховній Раді вже більше року без руху лежить законопроект № 11228-1, який пропонує розширити перелік обставин, коли дії людини не вважаються злочином. Зараз це стосується ситуацій, коли оперативні працівники органів правопорядку або особи, залучені до конфіденційного співробітництва «інкорпоруються» у злочинні групи та організації.
Про це розповідає Odesa24
Автори проєкту закону пропонують поширити цю норму ще й на завдання у сфері розвідки та контррозвідки, що підкреслює актуальність цього питання, особливо в умовах війни.
Варто зазначити, що ще у 2020 році було прийнято Закон України «Про розвідку», який регулює виконання розвідувальних завдань співробітниками розвідувальних органів та особами, залученими до співпраці. Ця норма набула нової актуальності через відкриту агресію рф.
Навесні 2024 року народні депутати ініціювали вказаний законопроект, і вже у червні 2024 року він пройшов перше читання у Верховній Раді. Проте, незважаючи на внесення в порядок денний 11 сесії 3 вересня 2025 року, його розгляд у другому читанні досі не відбувся. Причини затримки залишаються невідомими, але критикують його через можливе надання додаткових повноважень спецслужбам.
Люди, які перебувають на тимчасово окупованих територіях і зголосилися допомогти українським спецслужбам, стикаються з правовими ризиками, адже їхні дії можуть кваліфікуватися як колаборація або державна зрада. Проте їхня мета — отримати важливу інформацію для України.
Як зазначено у пояснювальній записці до законопроєкту, настав час законодавчо визначити, що «не є кримінальним правопорушенням вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону в інтересах забезпечення національної безпеки України, виконувала заздалегідь затверджене керівником спеціально уповноваженого державного органу у сфері контррозвідувальної діяльності контррозвідувальне (спеціальне) завдання або заздалегідь затверджене керівником розвідувального органу, розвідувальне (спеціальне) завдання».
Законопроект передбачає, що рішення про звільнення від кримінальної відповідальності прийматиметься судом на підставі клопотання прокурора. Це забезпечить додатковий контроль над виконанням спеціальних завдань, не надаючи необмежених прав агентам.
Крім того, пропонується внести зміни до Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», що дозволить захистити осіб, залучених до конфіденційного співробітництва.
Порівнюючи з міжнародним досвідом, в США та Франції існують подібні норми, які гарантують імунітет агентам лише в межах їхніх операцій. У Німеччині особи мають захист від переслідування, якщо їх дії спрямовані на забезпечення національної безпеки.
Запропонований механізм видається достатньо коректним з правової точки зору, оскільки він не звільняє осіб від відповідальності за шкоду, завдану іншим особам. Основна ідея полягає в тому, щоб надати спецслужбам інструменти для ефективної роботи, зберігаючи баланс між потребами національної безпеки та правами громадян.
Отже, чи слід приймати цей законопроект? Головні аргументи «за» та «проти» вже розглянуто, а остаточне рішення залишається за парламентом.
В’ячеслав Хрипун