Наприкінці 2025 року в Одеській затоці внаслідок розливу нафтопродуктів загинули понад 1 000 птахів різних видів, повідомляють екологи. За їхніми оцінками, масштаби забруднення значно перевищують попередні оцінки і охоплюють ширші ділянки Чорного моря.
Про це розповідає Odesa24
Фото: Іван Русєв
Еколог Іван Русєв із НПП “Тузлівські лимани” описав на своїй сторінці у Facebook наслідки аварії. За його даними, найбільше постраждали пірникози — серед врятованих та оброблених птахів переважна частина належала саме до цього виду.
“За нашими оцінками, в Одеській затоці загинуло понад 1000 птахів різних видів, переважно пірникоз. Біля 400 з яких намагались врятувати через Одеський зоопарк і приватним шляхом”, — зазначив Русєв.
Масштаби ураження та клінічні наслідки
Екологи констатують критично низький рівень виживання оброблених тварин — у середньому 15–20%. Наявність на пір’ї нафтових плівок призводить до втрати теплоізоляції, неможливості злету і швидкого переохолодження. Під час очищення пір’я птахи ковтають олію, що викликає інтоксикацію, ураження печінки та пригнічення імунної системи.
За словами фахівців, близько 400 особин вдалося відправити на реабілітацію в Одеський зоопарк та обробити силами волонтерів і приватних рятувальних груп, проте більшість постраждалих не виживають через системні ураження й стрес.
Розповсюдження забруднення і дії на узбережжі
Русєв також зазначив, що віддаленість викидів від місця аварії оцінюється приблизно в 150 км, що вказує на широкомасштабний характер забруднення Чорного моря. Це ускладнює роботу рятувальників і посилює ризики для прибережних екосистем.
Паралельно на узбережжі Одеси проводили обстеження пляжів від “Ланжерону” до 16-ї станції Великого Фонтану: під час огляду виявили масові викиди морських коників з щільністю від 2 до 92 екземплярів на 1 м². Для встановлення причин загибелі брали проби морської води та напрацьовують подальші лабораторні аналізи.
Рятувальні та екологічні служби продовжують роботу з вилучення забруднених тварин, їхньої реабілітації та моніторингу якості води, одночасно оцінюючи довгострокові екологічні ризики для регіональних морських біоценозів.