Магазин безкоштовного одягу та черга за насінням: перший день з волонтерами Херсонського Хабу

Ранок починався зі знайомства з благодійним фондом "Я — Херсон". Осередок організації в місті називають Херсонським Хабом.

Сергій, директор фонду, приїхав до Херсону з Глухова Сумської області. До повномасштабного вторгнення займався бізнесом, після 24 лютого минулого року вступив до територіальної оборони рідного міста, а після звільнення Сумщини долучився до волонтерства.

Сергій показує головний склад, де зберігається допомога для людей. До повномасштабного вторгнення це приміщення було клубом. А зараз там багато ящиків з дитячими іграшками, солодощами, гори пакувань з вермішеллю, за якими висять дитячі малюнки. Волонтери попросили намалювати їх для військових.

 
Херсонський Хаб. Фото: Альбіна Карман 

"Зараз ми формуємо дитячі набори: молоко, консерви, солодощі. Також нещодавно отримали з Америки два контейнери медицини: розхідні матеріали, санітайзери, памперси для дорослих. Зараз ми з цього всього об’єму плануємо переформатувати роботу нашого фонду в підтримку людей, які потрапити в складні ситуації. Будемо піклуватися про лежачих, людей з інвалідністю, які залишились в Херсоні, бо про них немає кому подбати", — розповідає Сергій і ми повз гори ящиків обходимо різні кімнати. 

Херсонський Хаб. Фото: Альбіна Карман 

Крім продуктів та ліків бачимо медичне приладдя від іноземних партнерів, а на задньому дворі мішки картоплі — 20 тонн привезли з Бердичівського району, щоб люди могли забирати та садити вдома. 

Херсонський Хаб. Фото: Альбіна Карман 

Будівельні бригади 

Організація має будівельні бригади, які роблять тимчасові ремонти вікон та дахів у будинках, що постраждали від обстрілів. 

Керівник будівельної бригади Валерій. Фото: Альбіна Карман 

Керівник ремонтників Валерій розповідає, що бригади організували 12 січня цього року. Поштовхом стало те, що після виходу російських військ з правого берега Херсонщини (11 листопада 2022 року) ворог почав активно обстрілювали звільнену територію. Внаслідок у багатьох будинках повилітали вікна, а попереду була зима. 

"Нам допомагали донори, надавали матеріали будівельні. Зараз у нас 2 бригади по 4 людини. Ми допомагаємо людям лагодити вибиті вікна та пошкодженні дахи", — каже Валерій.  

— Підраховуєте кільком ви вже допомогли?

— Ми самі забили близько 2 тисяч вікон. Це приблизно 800-1000 сімей. Крім цього, не відмовляємо тим, хто може сам дати собі раду, але потребує матеріалів. Разом з ними виходить приблизно 1500-1800 сімей. 

Ще одна будівельна бригада перебуває в найгарячішому мікрорайоні міста. Валерій називає їх найвідчайдушнішими, оскільки Острів ворог обстрілює щодня, а чоловіки, які входять до бригади, звідти не виїжджають. 

Поки говоримо, за будівельними матеріалами, які лежать позаду нас у великих стосах, час від часу заходять волонтери. Але з ними ми зустрінемося наступного дня. Сьогодні — говоримо про Херсон і роботу організації.

Будівельні матеріали в Херсонському Хабі. Фото: Альбіна Карман

Роздають насіння 

Не встигаємо договорити, як приміщення заповнюється чергою людей, які прийшли по насіння. Усі тримають в руках документи та підходять з ними до столу, щоб отримати допомогу. 

Люди прийшли в Хаб отримати насіння. Фото: Альбіна Карман 

Коли відходимо від черги, до нас із Сергієм доєднується керівниця одного з волонтерських проєктів організації Наталя. Жінка не хоче фотографуватися, але позитивно розповідає про експеримент, який ось тільки що провела серед людей, які прийшли до Хабу. 

— Це – Альбіна, журналістка, проводимо їй екскурсію по складу, – знайомить нас Сергій. 

— Де нічого вже немає, так?, — сміється Наталя і продовжує, — Я просто постояла в черзі за насінням. Питаю: "А що там дають?" Мені як люди понарозказували: "Нічого не дають", — кажуть, що все, "лавочка закрилася". Кажу їм: "Ладно, піду посварюся тоді", — волонтери починають сміятися. 

Магазин одягу 

Взагалі того дня в приміщенні Хабу було дуже шумно. Всі кудись поспішали, крім жінки в колцентрі, яка мусить працювати за комп’ютером. Тому і ми поспішили до іншої ініціативи організації — магазину з безкоштовним одягом. 

"Коли місто деокупували, спочатку не було зовсім магазинів одягу. Зараз вони починають відкриватися, але ціна… в Херсоні роботи для всіх немає і середня зарплата не дозволяє купувати дорогий одяг", — розповідає Сергій.

Магазин з безкоштовним одягом. Фото: Альбіна Карман

Дорогою ділиться однією з історій про тих, хто користується безкоштовним магазином: "У нас нещодавно був випадок. Прийшла до магазину бабуся, з двома внуками. Після спілкування виявилося, що діти не навчаються, в бабусі пенсія мізерна, нема за що купити дітям якийсь одяг. А там дівчинка підліткового віку, хоче якось гарно вдягнутися". 

Захист зупинок 

Від магазину їдемо до зупинки громадського транспорту. В приміщення біля неї було пряме влучання. Руйнування одразу вбирають в себе очі, а всього за 2 метри стоять люди та чекають свою маршрутку (громадський транспорт в Херсоні вже відновили, хоча ще не за всіма маршрутами). Біля зупинки облаштована тестова версія захисної споруди для місць, де люди чекають транспорт. Облаштував її Херсонський Хаб. Сергій каже, що готуються до написання нового проєкту, який би допоміг захистити від осколків більше зупинок. 

Зупинка громадського транспорту. Фото: Альбіна Карман 

Наш день закінчується в центрі Херсону, в провулку, який відрізняється від околиць міста, постійно обстріляного Корабельного району, де тимчасово ми проживали, і від Хабу, де працює Сергій. Тут затишно, яскраво, багато молоді. Напевно тому, що тут є кілька сучасних кав’ярень, що не властиво для всіх районів міста після деокупації. Є військові та поліція, але вони не такі втомлені як ті, кого можна побачити біля замінованого берега Дніпра. Навіть немає так багато вибитих вікон, або ж їх просто вже полагодили. Наш день закінчується вдосвіта — тоді комендантська година в Херсоні тривала до 20:00, але після 17-ї в місті вже майже нікого з цивільних на вулицях не було. 

Далі буде. 

Альбіна Карман