На Одещині судили чоловіка з багатодітною родиною за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Суд підтвердив провину обвинуваченого, попри його невизнання вини та намагання обґрунтувати право на відстрочку через наявність чотирьох дітей. В результаті його позбавили волі на 3,3 роки.
Про це розповідає Odesa24
Обставини справи
Кримінальне провадження було відкрито через неявку військовозобов’язаного до територіального центру комплектування у терміни, визначені бойовою повісткою. Відповідно до матеріалів справи, обвинувачений, уродженець селища Іванівка, перебував на військовому обліку з 26 листопада 2010 року як військовозобов’язаний запасу. Чоловік, який має початкову загальну середню освіту, 12 грудня 2023 року пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби. Його належним чином повідомили про необхідність з’явитися до ТЦК 15 грудня 2023 року для проходження служби за мобілізацією, а також попередили про кримінальну відповідальність за неявку. Проте у визначений час він не з’явився, не повідомивши причин неприбуття, реалізувавши, за висновком суду, умисел, спрямований на ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану, введеного Указами Президента України.
Розгляд справи
Під час судового засідання обвинувачений не визнав свою вину в повному обсязі, стверджуючи, що не має намірів проходити військову службу. Він зазначив, що проживає з цивільною дружиною близько 20 років і має від неї чотирьох неповнолітніх дітей, що, на його думку, надає йому право на відстрочку згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
«Вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає в повному обсязі, оскільки не має взагалі намірів проходити військову службу; не надав до Центру документів, які б підтверджували, що він є батьком дітей, оскільки такі документи оформлені не були; біля 20 років проживає з ОСОБА_6 в цивільному шлюбі; має чотирьох неповнолітніх дітей, які походять від нього та ОСОБА_6; ОСОБА_6 отримує допомогу від держави на утримання дітей, як одинока мати; не був записаний батьком дітей, щоб отримувати допомогу від держави; офіційно не працевлаштований, працює по найму, займається випасанням худоби; не вчиняв дії щодо здійснення допомоги іншим особам (не військовим), які потребують матеріальної, моральної підтримки в умовах збройної агресії проти України», – йдеться в матеріалах справи.
Свідки, працівники ТЦК, підтвердили, що обвинувачений викликався за бойовою повісткою, але відмовився проходити службу, посилаючись на дітей. Вони зазначили, що під час призову підстав для відстрочки не було, оскільки у наданих свідоцтвах про народження чоловік не був зазначений батьком дітей. Цивільна дружина обвинуваченого підтвердила, що на момент призову документів про його батьківство не було, а вона отримувала державну допомогу як одинока мати; заяви про визнання батьківства були подані лише у січні 2025 року, вже після притягнення чоловіка до кримінальної відповідальності.
Суд проаналізував надані докази, включаючи картку військового обліку, довідку ВЛК про придатність, акт про неявку та свідоцтва про народження дітей. Суд звернув увагу, що батьківство обвинувачений встановив щодо дітей більш ніж через рік після вчинення кримінального правопорушення. Ці дії, а також його прямо висловлена відсутність наміру служити, свідчать про прямий умисел на ухилення від призову, що є порушенням конституційного обов’язку захисту Вітчизни.
Вирок
Суд кваліфікував дії порушника за статтею 336 Кримінального кодексу України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого, оскільки він усвідомлював протиправність своїх дій та бажав настання суспільно небезпечних наслідків.
При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та відсутність обставин, що пом’якшують покарання, зокрема відсутність щирого каяття та невизнання вини. Суд наголосив, що жодні законодавчі приписи не можуть дозволяти військовозобов’язаному відмовитися від призову в умовах воєнного стану, оскільки це суперечить статті 17 Конституції України. Враховуючи ці обставини, суд призначив покарання у вигляді 3,3 років позбавлення волі.