Дискусія навколо майбутнього пам’ятника Олександру Пушкіну в Одесі знову стала приводом для гучних заяв з росії та активного медійного резонансу. На цей раз прискіпливу увагу привернула петиція на сайті Одеської міської ради, в якій запропоновано замінити бюст Пушкіна на пам’ятник українському блогеру й документалісту Антону Птушкіну. Ініціатива, що має відображати громадський запит на трансформацію публічного простору, була представлена як привід для критики та істеричних оцінок із боку представників кремлівської дипломатії.
Про це розповідає Odesa24
“Какая страна, такие и герои… Такое впечатление, что мы видим новую экранизацию “Собачьего сердца”. Швондеры с опорой на шариковых правят свой сатанинский бал”, — заявила Захарова.
Реакцію офіційної речниці мзс росії Марії Захарової активно підхопили російські ЗМІ, подаючи процеси в Одесі як нібито хаотичне нищення культурної спадщини. При цьому такі повідомлення ігнорують важливі факти: петиція сама по собі не є нормативним рішенням про демонтаж, а лише механізмом громадського обговорення та ініціативи.
Про що йдеться в петиції
У тексті петиції, розміщеному на сайті міськради, зазначено, що пропозиція щодо встановлення памʼятника Антону Птушкіну аргументується його внеском у розвиток документального кіно й популяризацію туризму та Одещини. Автори ініціативи підкреслюють, що в умовах війни бюджет має використовуватися ощадливо: у разі нестачі фінансування ініціативна група готова частково профінансувати трансформацію пам’ятника власними коштами. Текст петиції доступний за посиланням: https://citizen.omr.gov.ua/petition/758824/.
Офіційні рішення та критика місцевих затримок
У відповіді Департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради йдеться, що пам’ятник Пушкіну на вулиці Італійській не перебуває під державною охороною і внесений у перелік об’єктів, що підлягають демонтажу як символи російської імперської політики. Це рішення було ухвалене на рівні Одеської обласної військової адміністрації влітку 2024 року, а виконком міськради визначив відповідального замовника робіт із демонтажу. Водночас департамент зазначає, що конкретних строків виконання робіт наразі не має, тож питання стосується не самої необхідності демонтажу, а лише часу втілення рішення.
Громадський рух “Деколонізація. Україна” різко розкритикував як маніпуляції російських ЗМІ, так і затягування процесів на місцевому рівні, зазначаючи, що спадщина політики попередньої влади ще відчутна, а профільні департаменти роками обмежуються формальними відписками. Деталі позиції активістів оприлюднені на їхній сторінці: https://www.facebook.com/UADecolonization/.
Активісти виділяють кілька системних проблем, які демонструє ситуація з пам’ятником:
- затягування виконання рішень, ухвалених у 2024 році;
- відсутність публічних і чітких строків демонтажу;
- небажання окремих посадовців брати на себе відповідальність;
- використання бюрократичних процедур як інструменту саботажу процесу деколонізації.
Маніпулятивні повідомлення з росії змішують різні факти — петицію, заяви колишнього мера та власні оцінки — щоб створити враження культурного занепаду. Насправді ж мова йде про приведення публічного простору у відповідність до суверенного права України формувати власну пам’яткоохоронну політику та відновлення історичної справедливості.
Реакція Захарової та активне підхоплення теми російськими медіа підтверджують, що Одеса залишається важливим символом імперського впливу, і кремль традиційно намагається втручатися в українські внутрішні процеси через культурні маркери, подаючи будь-які перетворення як «знищення спадщини», тоді як насправді йдеться про місцеві рішення та запити громади.