У російських медіа знову поширили твердження про нібито майбутнє «захоплення» Одеси після слів актора Володимира Торсуєва про розмову з одеситом Василем Скромним. За наведеними у матеріалах подробицями, під час розмови нібито пролунали фрази “Скоро візьмемо Одесу — прийдемо і обіймемося” та “Так, я вас чекаю”. Саме їхнє відтворення стало інформаційним приводом для низки публікацій у російських виданнях
Про це розповідає Odesa24
Водночас жодних фактів, які б підтверджували реальну підготовку чи плани зі «взяти» Одесу, не наведено. Подібні сюжети повторюють уже відомий механізм пропаганди: поодинокі особисті історії або емоційні формулювання подаються як доказ «очікування» або легітимності певних дій з боку російської аудиторії.
Хто такий Володимир Торсуєв
Володимир Торсуєв — актор, відомий насамперед за дитячу роль у стрічці “Пригоди Електроніка”, яку він зіграв разом із братом-близнюком Юрієм. Саме ця роль забезпечила йому широке визнання в часи СРСР. У дорослому віці Торсуєв знімався значно рідше та порівняно з дитячим успіхом не відновив подібного рівня популярності у фільмовому просторі.
Останні роки його медійний образ формується переважно через публічні виступи й емоційні коментарі в інформаційному полі росії, а не через нові кінопроєкти. Саме такі виступи потрапляють до міксу наративів, які потім тиражують у мережі.
Пропагандистські наративи навколо Одеси
Одеса давно стала символічною мішенню в риторичній стратегії російських інформаційних ресурсів: місто використовують як образ «настільного» мотиву для формування емоційних сюжетів. Заяви публічних осіб, інтерв’ю та випадкові репліки часто підхоплюються й трактуються як масове бажання або нібито «запрошення» з боку мешканців.
Такі наративи регулярно супроводжуються аналогіями та відсиланнями до інших висловлювань — наприклад, згадуваної у публікаціях репліки Дмитра Пєвцова про нібито прагнення росіян “дійти до Одеси”, щоб відпочивати на її пляжах. Ці меседжі складають цілісну картину, яка більше орієнтована на внутрішню аудиторію, ніж на відображення реальної ситуації.
Контраст між словами й фактичними діями очевидний: поки в медіа лунають сентиментальні або демагогічні фрази, на полі бою відбуваються удари по українських містах, руйнуються об’єкти інфраструктури та гинуть цивільні. Саме ця дисонансність дозволяє виявити маніпулятивний характер таких матеріалів — вони конструюють бажану оповідь замість того, щоб давати перевірену інформацію.
Історія з реплікою про «обійми» — класичний приклад інформаційної вигадки: поява нового спікера або іншого формату подачі не змінює суті — Одеса використовується як символ у наборі стереотипних, емоційних і непідтверджених наративів, які не мають відношення до реальних намірів чи настроїв мешканців міста.