Напередодні Великодня багато одеситів намагаються розібратися, яку церкву обрати. Для багатьох вірян питання “до якої церкви належати” давно перестало бути формальністю — воно стало частиною особистого та громадянського вибору, що поєднує релігійну практику, мовну ідентичність і питання безпеки.
Про це розповідає Odesa24
Історичне коріння
Щоб зрозуміти відмінності між сучасними церковними структурами в Україні, варто повернутися до витоків християнства на Русі. Початок відліку пов’язують із 988 роком, коли князь Володимир запровадив хрещення Русі та утворення Київської митрополії, що спочатку була в канонічному зв’язку з Константинопольським патріархатом.
У XV столітті Москва почала формувати власну церковну ієрархію — у 1448 році московське духовенство фактично відокремилося від Константинополя, заклавши підвалини майбутньої російської православної церкви. Українська церковна традиція протягом століть перебувала в різних юрисдикціях: у XVII столітті Київську митрополію поставили в залежність від Москви, що зумовило подальші складнощі в церковному устрої.
Чим відрізняються ПЦУ і УПЦ (МП)
Сучасна Православна церква України (ПЦУ) виникла в результаті тривалого процесу об’єднання та прагнення до церковної самостійності. У 2018 році відбулося об’єднання кількох українських православних гілок, зокрема:
- Українська православна церква Київського патріархату;
- Українська автокефальна православна церква;
- частина духовенства Московського патріархату, яка вирішила приєднатися до нового об’єднання.
6 січня 2019 року Вселенський патріарх підписав Томос про автокефалію ПЦУ, що офіційно закріпило її право на самостійне церковне управління та визнання серед частини світового православ’я. Для багатьох українців це стало символом релігійної і національної незалежності.
Натомість Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ (МП)) формально діє в Україні, але має історичні та канонічні зв’язки з російською православною церквою. Релігієзнавчі експерти в низці висновків вказували на те, що УПЦ (МП) не має статусу автокефальної церкви і в багатьох питаннях зберігає відносини підпорядкування.
“Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 р. “Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, введеного в дію Указом Президента України від 1 грудня 2022 р., Державна служба України з етнополітики та свободи совісті у двомісячний термін забезпечила проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом (Російською Православною Церквою). Для виконання цього завдання було створено Експертну групу”, – зазначають у пресслужбі Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
За результатами таких досліджень роблять висновок, що УПЦ (МП) не відповідає ознакам автокефалії, натомість ПЦУ отримала міжнародно оформлений томос і прагне інтегруватися у структури світового православ’я. Один із показників канонічного положення — порядок згадування предстоятелів під час богослужіння: у ПЦУ предстоятель рівний іншим предстоятелям автокефальних церков, тоді як у ПЦУ (МП) ця практика має інші ознаки.
Для вірян відмінності проявляються практично:
- Підпорядкування: ПЦУ — незалежна церковна структура; УПЦ (МП) — має канонічні зв’язки з російською церковною юрисдикцією.
- Міжнародне визнання: ПЦУ отримала томос і частково визнана серед автокефальних церков; УПЦ (МП) не має статусу окремої автокефальної церкви.
- Мова богослужінь і ідентичність: ПЦУ активніше використовує українську мову в молитвах і заходах; в УПЦ (МП) частіше застосовують церковнослов’янську або російську мову.
- Роль у суспільстві: для багатьох ПЦУ — символ церковної та національної самостійності; УПЦ (МП) — предмет суспільної дискусії через її зв’язки з російською церковною структурою.
Для вірян головне питання часто звучить просто: “куди йти молитися?” — адже обрядність, таїнства та шанування святих у більшості випадків подібні, але контекст служіння та церковна приналежність можуть впливати на вибір громади.
Для одеситів, які обирають ПЦУ, у місті діє низка храмів, куди можна прийти освятити паски або взяти участь у службі:
- Кафедральний собор Різдва Христового (вул. Пастера, 5а)
- Храм Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Бахмутська, 67)
- Храм святого Серафима Саровського (вул. Світанку, 61)
- Храм святого Георгія Побідоносця (вул. Віталія Нестеренка, 36/1)
- Парафія Касперівської ікони Божої Матері (вул. Хутірська, 19)
- Храм Святого Миколая Чудотворця (Вікандера і Ларсена, 54)
Існує також мобільний додаток “Моя церква”, де на віртуальній карті можна знайти храми ПЦУ, переглянути графік богослужінь, контактні дані та святкові події.
Вибір церкви для більшості українців — це більше ніж релігійна практика: це питання ідентичності, безпеки та поглядів на майбутнє країни. Православна віра залишається спільним підґрунтям, але шляхи її організації і місце в громадському житті в Україні продовжують змінюватися.