Редакція 048.ua продовжує поповнювати рубрику “Стара Одеса”. Тут ми збираємо атмосферні світлини міста різних періодів минулого. У матеріалі можна побачити, як виглядали одеські вулиці, транспорт, люди, магазини та будівлі багато років тому.
Про це розповідає Odesa24
Розпочнемо свіжу добірку із атмосферної світлини, що була зроблена на Андріївському (нині Куяльницькому) лимані у 1912 році. На фото можна побачити пристань на ставку лимана.
Курорти Куяльницького лиману користувалися особливою популярністю наприкінці дев’ятнадцятого – на початку двадцятого століття. Цілющий бруд і ропа притягували відпочиваючих із різних куточків країни.
У ті роки до послуг пацієнтів та відпочиваючих був чудовий парк та ставок, працювали театр та церква.
А так виглядала дача Маразлі.
Головний меценат Одеси Григорій Маразлі влаштував гарний парк, відкритий для всіх бажаючих. А у 1889 році архітектор Клейн побудував на території парку 40-метрову оранжерею з паровим опаленням, яка коштувала власнику величезних грошей.
У 20-ті роки на базі парку Маразлі створили клінічний санаторій та приєднали до нього дачі сімейства Ашкеназі, Новікова, Бродського, Пуріц та інших багатіїв. Частина цих дач збереглася до нашого часу. Деякі – у хорошому стані та реконструйовані, інші перетворилися на руїни. Не збереглася і так звана “нижня” дача Маразлі – її знищили зсуви.
Наступне фото – рідкісний ракурс будівлі Департаменту Уділів, вид ззаду. У роки, коли була зроблена ця світлина (1935), будівля належала Центральному винному заводу.
На наступній світлині можна побачити магазини, які існували в Одесі которкий відрізок часу – у 1930-тих роках. Вони називалися “Торгсін” та продавали товари іноземцям за валюту (звідси і назва – торгівля з іноземцями).
Знавець Одеси Лев Штерн розповів про особливості цих магазинів:
“Там були промислові та продовольчі товари, які були відсутні у звичайних магазинах або відпускалися за картками в обмеженій кількості. Іноземців на той час в Одесі було дуже мало. Більшість покупців у цих магазинах були одесити, які мають родичів за кордоном та отримують від них грошову допомогу. Жартома такий магазин в Одесі називали не “торгсин”, а “торгсєв”, натякаючи на національність більшості покупців. Справді, на той час багато одеських євреїв мали родичів у Північній та Південній Америках. Еміграція євреїв посилилася після погромів 1905 року і тривала в період Першої світової та громадянської війн.
Більшість покупців мала обмежену кількість валюти чи коштовностей і купувала там аж ніяк не делікатеси чи предмети розкоші, а продовольчі товари першої необхідності (борошно, цукор, олію тощо) і якщо залишалися гроші, дещо з одягу та взуття. Тоді з одеситів викачали чимало золота. Практично люди, які приносили готівкову валюту, дорогоцінні метали або каміння, здавали їх і натомість отримували книжечки ордерів на різні номінали в торгсинівських копійках і рублях і вже за ці ордери купували.
Біля магазину виник чорний ринок валюти, де спекулянти купували та продавали долари, або як тоді казали “вашингтони”, зрозуміло, зовсім не за офіційним курсом”.
А ця будівля розташована на території санаторію “Аркадія” на Французькому бульварі. Колишня дача сімейства Параскєва.
Таким був перший електричний трамвай, що курсував на Аркадійський пляж.
Нижче, на фото 1946 року – один із перших міських тролейбусів серії ЯТБ, які прибули до Одеси на початку 1941 року. Під час окупації усі ці машини у кількості 11 штук були вивезені до Румунії, але після перемоги їх повернули у повному складі назад. У місті працювали до кінця 50-х років, останній службовий тролейбус цього типу був списаний на початку 70-х років.
Перехрестя вулиць Чижикова (Пантелеймонівська) та Пушкінської. У центрі Свято-Іллінський монастир.
Такий самий тролейбус, тільки вже на Дерибасівський, навпроти Пассажу.
Зараз на цьому місці, на Дерибасівській, стоїть торговий центр “Європа”. А у 1958 році то був літній кінотеатр.
Завершуємо добірку романтичним фото з Дюківського парку.
Читайте також: Неймовірна Одеська область: вісім унікальних страв регіону